До галузей розвитку компетентності належать, здібності, постійна робота, турбота про здоров'я, культура, політика, охорона навколишнього сере­довища тощо.

Зарубіжні науковці визначають «компетент­ність» у галузі професійної освіти як сполучення шести її складових:

• концептуальної (наукової) — розуміння тео­ретичних основ професійної діяльності;

• інструментальної—володіння базовими про­фесійними вміннями;

• інтегрованої — здатність поєднати теорію і практику під час вирішення професійних про­блем;

• контекстуальної — розуміння соціального й культурного середовища, у якому здійснюється професійна діяльність;

• адаптивної—уміння передбачити зміни й за­здалегідь бути до них готовим;

• комунікативної — уміння ефективно вико­ристовувати письмові й усні засоби в міжосо-бистісному спілкуванні.

Компетентність — досвідченість у певній галузі, якомусь питанні; повноважність, повно­правність у розв'язанні якоїсь справи; поінформо­ваність, обізнаність; авторитетність; коло повнова­жень (прав і обов'язків) певного органу чи поса* дової особи, установлених статутом (або іншими положеннями) установи, закладу.

У вітчизняній науковій школі також дослі­джують структуру професійної компетентності й виділяють такі види педагогічної компетен­тності:

• спеціальна (у галузі дисципліни, що викла­дається);

• методична (у галузі засобів формування знань, умінь і навичок);

• психолого-педагогічна (у сфері навчання);

• диференційовано-психологічна (у галузі мо­тивів, здібностей, спрямованості тих, кого навча­ють);

• аутопсихологічна (рефлексія педагогічної ^діяльності);

• загальнокультурна;

• валеологічна;

• комунікативна;

• діагностична;

• соціальна;

• особистісна;

• компетентність у сфері інформаційних тех­нологій.