Одна з перших лікарень в Нікополі, 1912 рік

Саме в цьому приміщенні працювала школа №8 в 1917році.

С.В.Шеремет "Історико-документальний нарис

"Нікопольське медичне училище",

1997рік, "Пороги" Дніпропетровськ

Із спогадів учасника Великої Вітчизняної війни

Білан (Бєлової) Зінаїди Кирилівни

Я, Білан (Бєлова) Зінаїда Кирилівна, учасник ВВВ, ветеран педагогічної праці (понад 40 років педстажу), перебуваю на заслуженому відпочинку уже 31 рік. Мені майже 86років (24. 07. 1924 р. н.). На мою долю випала товста життєва книжка, а моя життєва дорога не була устелена запашними трояндами. Були нитки і чорні, і червоні на вишиванці мого життя. Але велика віра в майбуття, жага до життя були вірними помічниками.

Я закінчила два курси Нікопольського педагогічного училища. Страшна звістка — війна! Розчищення аеродрому, риття окопів, виконання різних сільськогосподарських робіт - все це лягло на наші плечі. Окупація. Після звільнення — закінчила третій курс і відправлена цілим курсом в Івано-Франківську область (20 - 24 серпня 1944 року). А далі - п’ять років жахливого життя: бідність, глушина, темнота, сипний тиф, повішані, порубані, розстріляні, велика смертність. В розпалі діяли ОУНовці. Щохвилини ми дивилися смерті в очі. Я, мабуть, народилася в «сорочці», бо чудом врятувалась від налигача на шию.

І ось нарешті повернення на рідну Нікопольщину... З 26 вересня 1945 року розпочала свою трудову діяльність в школі №13. О Боже, ще кровоточать рани на людських обличчях і душах, а мужній радянський народ заліковує свої страшні рани. 07 листопада 1945року нам дарують чотирьохповерхову красуню - школу №13. Краса після невимовного жаху. Мені довелось працювати з людьми старшого віку.    

А що ж ми бачимо тепер, напередодні свята? Все розграбоване, знищене, безробіття, бідність, хвороби, але жити все ж таки треба!

Мені б хотілося відзначити те, що День Перемоги для мене – це найбільша радість в моєму житті. І я в захопленні мужністю нашого народу. Адже не склавши руки і не злякавшись труднощів, наш багатостраждальний народ взявся за відбудову. 1 школа №13, подарована в таку урочисту подію (07 листопада 1945 року) - це один із доказів мужності нашого народу, його витривалості, непохитної віри в світле майбуття.

Майже тридцять років працювала я в школі №8 м. Нікополя («непромокаемая Красногвардейская»). З 1950року це була чоловіча школа. Прекрасний колектив - люди з великим досвідом роботи: В. М. Гребенюк, М.В. Балабан, О. М. Цибулько, Є. А. Задирака, Н. А. Сафонова та інші. Ці чудові люди - справжні майстри педагогічної справи - вчили жити, працювати і любити людей і життя, і сіяти тільки добре, вічне, сердечне, щоб воно рясно колосилось!

Історія СЗШ №8 м. Нікополя                                Медалісти школи

У 2001 році виповнилося 77 років одному з найстаріших працівників народної освіти нашого міста, чудового педагога і

прекрасній людині Зінаїді Кирилівні Білан. Почувши це ім'я, багато нікопольці, випускники 50 -.70 рр. середньої школи № 8, згадають свої молодиегоди, рідну школу, в стінах якої пройшли їхні кращі роки, своїх наставників вчителів і серед них вчителі української мови та літератури Зінаїду Кирилівну Білан.

Її любили всі учні - і двієчники, і відмінники. Вона володіла дивовижною здатністю викликати до себе симпатії і повагу всіх оточуючих: учнів, батьків, колег по роботі і адміністрації школи. Струнка і витончена, в строгому вчительському плаття, з темними, гладко зачесаним волоссям, живими, з искринкой, очима і привітною посмішкою, вона несла не тільки знання учням, вона випромінювала тепло і світло, щедро наповнюючи їм душі своїх вихованців. Для мене Зінаїда Кирилівна назавжди залишилася неперевершеною символом народного вчителя :.

Чудовим якістю цієї людини є її життєстверджуючий початок і. величезний оптимізм. Однак на частку Зінаїди Кирилівни випали величезні труднощі. Напевно, так в житті заведено: кого Господь більше любить, того і посилає великі випробування, щоб переконатися в його душевних якостях. А їх в життя нашого вчителя було чимало.

У 1937р її батько Кирило Васильович за підозрою в скоєнні злочину був необгрунтовано репресований (антирадянська пропаганда) і через шість днів рішенням «трійки» розстріляний. Тільки в 1998 р Дочка отримала звістку про його повної реабілітації. Місце поховання так і не знає. 51 рік Кирило Білан залишався «ворогом народу», і сім'я ЗінаідиКірілловни жила, з такойчерной ознакою. Після загибелі батька залишилася мати і четверо дітей. Молодшій сестрі було 11 років, а найстаршій 24 роки. Завдяки важкій части ственному праці сім'я змогла вижити, і всі діти отримали освіту.

Вона згадує: в день арешту батько попросив її: «Не залиш дітей без освіти». І ці слова стали життєвим кредо матері.

Зінаїда Кирилівна закінчила в Нікополі педучилище і вчительський інститут (1953 - 1955 рр.), А потім і Запорізький педінститут, факультет української філо логії.

З 1944 по 1949рр. вона працювала вчителем початкових класів в Івано-Франківській області, з 1950 по 1976рр. - Учителем української мови та літератури в нашій СШ № 8, а незадовго до виходу на заслужений відпочинок викладала українську літературу в 11-й школі.

Загибель батька - не єдине горе, яке випало на її долю. В1959 р Помер чоловік Зінаїди Кирилівни Буланий Анатолій Семенович, і вона залишилася з дочкою Нонною, яка, як колись її мати без батька змогла закінчити педінститут здобути освіту вчителя математики. Зараз Нонна Анатоліївна працює в інформаційно-обчислювальному центрі ПТЗ.

Крім своєї дочеріЗінаіда Кирилівна виростила і виховала трьох прийомних дочок від другого шлюбу.

Незважаючи на негаразди долі, матеріальні недоліки, наша вчителька не впала духом, в роботі і в спілкуванні зі своїми дітьми та учнями вона знаходить розраду і життєві сили. Навіть зараз Зінаїда Кирилівна ні на що не скаржиться, хоча за свою 36-річну педагогічну роботу вона так і не змогла отримати навіть однокімнатну квартиру, живе в старому будиночку, купленому на свої заощадження. Під час нашої бесіди вона говорила тільки про учнів, а їх у неї тисячі по Україні і СНД. Всіх вона любить, дуже багатьох пам'ятає. Ні про кого з них, як і про своїх колег-вчителів. -не сказала жодного засуджує слова.

Дорога Зінаїда Кирилівна, ми пам'ятаємо Вас молодою і красивою. Ви - наше дитинство і юність, а ми для Вас - Ваша молодість. Так нехай же ніколи не перерветься велика зв'язок поколінь вчителів і учнів, і нехай Вас завжди осіняє глибока вдячність і любов Ваших вихованців.

випускник СЗШ №8, 1964р.,

В.Дорофєєв

АКАДЕМІК РОСІЙСЬКОЇ АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК

ВІТАЛІЙ ІВАНОВИЧ ШВЕЦЬ

19 березня 2006 року виповнюється 70 років від дня народження завідувача кафедри біотехнології, академіка РАМН, професора, доктора хімічних наук Віталія Івановича Швеця.

Наукова та педагогічна діяльність В.І.Швеця, видного російського вченого, педагога, великого організатора науки і вищої освіти нерозривно пов'язана з МИТХТ. У 1958 році В.І.Швец захистив диплом інженера-хіміка-технолога за фахом "Технологія лікарських і запашних речовин" і вступив до аспірантури МІТХТ, де його керівником був найбільший російський фахівець в області хімії природних сполук Герой Соціалістичної Праці, професор НА.Преображенській . Після успішного закінчення аспірантури в 1961 році він почав працювати викладачем кафедри, якою завідував професор Н.А.Преображенській, а після його смерті в 1968 році член-кореспондент РАН Р.П.Євстігнєєва, На цій кафедрі В.І.Швець пройшов шлях научно-викладацької діяльності від асистента (1961 р), доцента (1970 р), професора (1977 р) до проректора з навчальної роботи (1981 р). У 1985 році в зв'язку з назрілою в сучасній науці і промисловості потребою В.І.Швець організував і очолив кафедру біотехнології, одну з перших в вузах Росії. У 1962 році В.І.Швец захистив кандидатську дисертацію, в 1973 році - докторську.

В даний час В.І.Швець найбільший представник сучасної біотехнологічної школи Росії, піонерські роботи якого багато разів цитуються у вітчизняній і зарубіжній літературі.

В.І.Швець автор понад 900 науково-методичних робіт, в числі яких 22 монографії, фундаментальні оглядові публікації, навчальні посібники, збірники навчальних програм основних дисциплін з біотехнології, 70 авторських свідоцтв і патентів РФ та інших країн. Їм створена загальновизнана в Росії і за кордоном наукова школа по біоорганічної хімії та біотехнології. Під керівництвом В.І.Швеця захищено 52 кандидатські дисертації, в роботі над 14 докторськими дисертаціями він виступав як консультант.

Головні наукові інтереси В.І.Швеца зосереджені на дослідженні фундаментальних основ організації і функціонування біологічних мембран, пов'язаних з ними ліпідзавісімих біологічних систем, конструювання на цій основі нових лікарських та діагностичних препаратів, в тому числі препаратів зі структурою наночастинок. У роботах В.І.Швеця сформульований оригінальний підхід до дослідження структури і функцій біологічних мембран, заснований на вивченні індивідуальних компонентів на молекулярному рівні.

Результати фундаментальних досліджень привели до обгрунтування конструювання лікувальних і діагностичних препаратів, біологічно активних емульсій, зокрема, препаратів для парентерального харчування, комплексних систем, що використовуються при створенні кровозамінників, препаратів для лікування онкологічних та вірусних захворювань, речовин загальнозміцнюючий дії, діагностикумів. За участю В.І.Швеця реалізовані дослідження по новому ефективному Препаративні синтезу азидотимидина, відомому препарату проти СНІД'ом. Під керівництвом В.І.Швеця вперше біотехнологічними методами в промисловому масштабі освоєно випуск кількох десятків препаратів на основі ліпідів лікарських, діагностичних, біохімічних препаратів, протіволіпідних сироваток.

Науковий авторитет В.І.Швеця загальновизнаний: в 1994 році він обраний членом-кореспондентом РАМН, в 2004 р Академіком РАМН. У 1985 р в складі наукового колективу він удостоєний Державної премії СРСР за цикл робіт "Структура і функції ліпідів", в 1996р. він удостоєний звання "Заслужений діяч науки РФ".

В.І.Швець багато уваги приділяє розвитку вищої освіти, протягом 19 років успішно виконував обов'язки проректора з навчальної роботи. Весь цей період вуз працював за індивідуальними науковим планам. Для виконання навчальних розробок і проведення науково-методичних досліджень у ВНЗ було створено навчально-методичне управління, а потім навчально-методичний відділ та науково-дослідна лабораторія вищої школи. За ці роки в інституті склався колектив висококваліфікованих викладачів, який успішно реалізував нову для вузів країни систему багаторівневої підготовки студентів з використанням запропонованої в ці роки нової організаційної структури на факультетських і кафедральних рівнях. У цей період інститут перетворився в образовательнопрофессіональний комплекс, де виконуються освітні програми середньої, середньої спеціальної, неповної вищої утворень, бакалаврату, магістратури, вищої інженерної школи, аспірантури, докторантури, післявузівської освіти і підвищення кваліфікації.

Останнім часом В.І.Швець активно бере участь як один з головних авторів Національної програми створення загальноросійської системи підготовки фахівців різного профілю в галузі біотехнології. Особливу увагу в цьому плані приділяється вдосконаленню та методичного забезпечення розвитку сучасних напрямків біотехнологічного освіти в хіміко-технологічних вузах, використовуючи кваліфікаційний потенціал кафедри біотехнології МІТХТ.

Різноманітна науково-організаційна, і громадська діяльність В.І.Швеця. Він активно займається організацією наукових досліджень в країні, беручи участь в розробці, керівництві, і експертизі російських програм по біотехнології, розвитку виробництва лікарських препаратів і вдосконалення медичної промисловості. В.І.Швець член академічного і факультетського адміністративних рад, голова спеціалізованої вченої ради по захисту докторських і кандидатських дисертацій, входить до складу наукових, науково-технічних і координаційних рад та секцій ряду Міністерств, РАН, РАМН, член Товариства біотехнологів РФ, Російського біохімічного товариства, Нью-Йоркської Академії Наук, Міжнародного товариства хімії нуклеїнових кислот, член редколегії двох наукових журналів.

За багатогранну плідну діяльність вченого, педагога, організатора науки і вищої освіти В.І.Швець нагороджений орденами "За заслуги перед Вітчизною" IV ступеня (РФ), "Знак Пошани" (СРСР), медалями СРСР і РФ, галузевими званнями і знаками.

Усяка школа славна не числом,

Асмолов Андрій Вікторович («Ендрю»)