Додаток до листа Міністерства освіти і науки України від  27.06.2020 № 1/9-414

Інформаційні матеріали щодо створення безпечного освітнього середовища, формування в дітей та учнівської молоді ціннісних життєвих навичок у 2020/2021  н. р.

Завдання освітян робити все, аби сучасні діти  могли навчатися  без страху і насилля, отримувати ціннісні життєві навички, які відповідають світу що змінюється.

 Програма «Нова українська школа» у поступі до цінностей», яка розглянута та затверджена Вченими Радами Інституту проблем виховання (протокол № 6 від 02 липня 2020 року) та Інституту модернізації змісту освіти (протокол № 7 від 26 вересня 2020 року) буде в нагоді педагогічним працівникам,  класним керівникам, вихователям, адміністрації закладів освіти, щоб усвідомити  сучасні виклики виховання та його головні засади, базові моральні цінності сучасного виховання, з обов’язковим урахуванням вікових особливостей учнів. Режим доступу : https://ipv.org.ua/prohrama-nova-ukrainska-shkola/

 Конвенція ООН про права дитини (режим доступу https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021)  вказує на те, що кожна дитина в усьому світі має право жити, рости і бути захищеною від усіх форм насилля.

Насильство над дітьми - це глобальне проблема, яке стала очевидною лише протягом останніх двадцяти років. Насильство над дітьми ставить під загрозу глобальний розвиток людства. Коли діти стають свідками або жертвами емоційного, сексуального чи фізичного насилля, це завдає шкоди їх здоров'ю, добробуту та майбутньому. Проблема насильства стосується не лише для окремих дітей або сімей, а є загрозою сталому розвитку суспільства в цілому.

Принцип запобігання та реагування на насилля, жорстоке поводження та експлуатацію дітей має бути ключовим у організації освітнього процесу закладів освіти.

Дані по Україні свідчать, що проблема насилля над дітьми лишається значною мірою недооціненою в країні. Деякі форми домашнього насильства приймаються як соціальна норма. Згідно зі звітом ЮНІСЕФ 2018 року, 42% батьків вважають, що емоційне насилля є допустимим задля навчання. Частка тих, хто допускає застосування фізичної сили до дитини у якості дисциплінарної міри, становить 14%. ЮНІСЕФ захищає права та інтереси дітей в 190 країнах світу, щоб перевести ці зобов'язання у практичні дії, прикладаючи особливі зусилля для досягнення найбільш вразливих дітей у всьому світі.

Більше інформації www.unicef.ora/ukraine

МОН отримало від Представництва Дитячого фонду ООН в Україні в серні 2016 року концептуальну записку «Безпечні школи в Україні»,у якій було запропоновано можливі компоненти програмного підходу до створення безпечних шкіл. Наслідком цього стало створення міжсекторальної і регіональних робочих груп з питань адаптації та пілотування концепції «Безпечна школа» у пілотних закладах Донецької та Луганської області. На прохання МОН України ця група розробила концепцію «Безпечної і дружної до дитини школи», Представництво ЮНІСЕФ в Україні забезпечило ресурси для впровадження відповідного проекту у 10 пілотних навчальних закладах Донецької та Луганської області. Листом № 1/9–204 від 04.04.2020 МОН Українизатвердило план заходів щодо реалізації спільного проекту «Безпечна і дружня до дитини школа» протягом 2020-2021 рр.

В березні 2020 р. МОН залучило всесвітньо відомого оратора Ніка Вуйчича для проведення мотиваційних зустрічей з учителями та учнями та стимулювало початок діалогу про булінг. Відеоматеріали про ці зустрічі розміщені у вільному доступі на сайті МОН, які можна використовувати в освітньому процесі з метою запобігання булінгу та формування суспільної свідомості неприйняття булінгу в міжособистісних стосунках.

На сайті МОН розміщено створений для вільного доступу банк педагогічних технологій у рубриці «Корисні посилання щодо теми антибулінгу»для використання в профілактичній роботі в закладах освіти.

Відповідно до наказу МОН від 9 січня 2020 року № 17, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2020 р. за   № 250/33221 «Про затвердження Порядку проведення інституційного аудиту закладів загальної середньої освіти» оцінювання освітніх і управлінських процесів закладу освіти та внутрішньої системи забезпечення якості освіти здійснюється зокрема за напрямом «освітнє середовище закладу освіти», а саме:

• забезпечення комфортних і безпечних умов навчання та праці;
• створення освітнього середовища, вільного від будь-яких форм насильства та дискримінації.

19 січня 2019 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» від 18 грудня 2020 р. № 2657-VIII.

МОН підготувало рекомендації для закладів освіти щодо застосування норм Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» від 18 грудня 2020 р. № 2657-VIII (лист МОН від 29.01.2020 № 1/19-881).

На виконання цього Закону згідно з наказом МОН від 06 березня 2020 року № 310 було утворено робочу групу з розроблення проектів актів, необхідних для забезпечення реалізації Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» від 18 грудня 2020 р. № 2657-VIII.  Натепер робочою групою  підготовлено проект наказу МОН «Про затвердження плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладах освіти та порядку реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти» та подано на затвердження в установленому законодавством України порядку, а згодом буде скерований  для реалізації органам управління освітою та закладам освіти. 

Насильство над дітьми можна зупинити. Головною метою у закладі освіти є навчання дітей та дорослих безпечній взаємодії у освітньому процесі, а також захист дітей від насильства та зловживань з боку однолітків та дорослих (батьків, опікунів або працівників закладів освіти).

Для побудови безпечного освітнього середовища у закладі освіти можна скористатися методичним посібником «Кодекс безпечного освітнього середовища», який передбачає навчання школярів, батьків, педагогічних працівників закладів освіти правилам безпечної поведінки особистості, формування навичок уникнення потенційних ризиків та небезпек, а також навичок подолання труднощів у власному житті.

Режим доступу:

https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/protidia-bulingu/21kbos.pdf.

Однією із поширених форм насильства у дитячому середовищі є булінг. Що стає причиною булінгу в закладах освіти, як виявити, попередити та протидіяти цькуванню, а також правильно вирішувати конфлікти?

Відповіді на ці й інші питання можна знайти  в безкоштовному онлайн-курсі «Протидія та попередження булінгу (цькуванню) в закладах освіти», який був створений за ініціативи Міністерства освіти і науки (з курсом можна ознайомитися за посиланням: https://courses.prometheus.org.ua/courses/course-v1:MON+AB101+2019_T2/about).

Конфлікти між різними учасниками та учасницями освітнього процесу, проблеми цькуваня (булінгу) і насильства в шкільному середовищі найчастіше стають перепоною для формування у школярів таких цінностей як толерантність, повага, підтримка, порядність, гармонійне спілкування та співіснування у суспільстві.

Ситуативний аналіз, проведений ГО «Ла Страда-Україна» у 2019-2020 рр., показує, що у сучасних закладах освіти переважають міжособистісні конфлікти (прізвиська, нападки, піддражнювання, образи, осмикування тощо), а сторонами конфліктів є 48% дівчат та 52% хлопців.

В процесі реформування системи освіти, важливим кроком є побудова безпечного освітнього простору, зменшення рівня конфліктів між учасниками освітнього процесу шляхом  впровадження відновних практик у освітній процес

Як показує  досвід, медіація є ефективним інструментом відновного підходу, який поєднує цінності, принципи, практики і методи вирішення конфліктів. Саме ціннісний підхід став поштовхом до запровадження, за сприяння Міністерства освіти і науки України,  ГО «Ла Страда-Україна» медіації та служб порозуміння в закладах освіти України.

Діяльність служб порозуміння сприяє реалізувати два суспільно значущі стратегічні завдання закладів освіти:

1). зменшення соціального напруження міжособистісних взаємин у шкільному колективі засобами медіації (посередництва);

2). формування навичок безконфліктного спілкування та навичок виходу з конфліктних ситуацій в усіх учасників освітнього процесу, виховати гідну особистість зі стійкими навичками ненасильницької поведінки та прагненням створювати мирні стратегії поведінки в суспільстві.

Учасники круглого столу, який відбувся у Міністерстві освіти і науки   України 19 червня 2020 року,  «Створення системи служб порозуміння для впровадження медіації та вирішення конфліктів мирним шляхом в закладах освіти» рекомендують:

https://imzo.gov.ua/osvita/pozashkilna-osvita-ta-vihovna-robota/vihovna-robota-shvaleni-rukopisi/.

впроваджувати апробовані передовою міжнародною та вітчизняною практикою профілактичних стратегій формування життєвих навичок, розроблення нових і удосконалення чинних програм та методик розв’язання наркотичних і алкогольних проблем згідно з вимогами МОН до наукових, науково-методичних та освітніх видань;

забезпечувати  підтримки розвитку системи позашкільної освіти;

формувати  в дітей, учнівської та студентської  молоді життєвих навичок, уміння протистояти ризикам і загрозам, пов’язаним з наркотиками;

здійснювати комплекс профілактичних заходів, спрямованих на підвищення психолого-педагогічної компетентності батьків, формування у них свідомого відповідального ставлення до виконання обов’язків, пов’язаних з утриманням, вихованням та освітою дітей;

впроваджувати в програми підготовки та перепідготовки педагогічних працівників сучасні методики профілактичної роботи з подолання негативних проявів серед дітей, учнівської та студентської молоді;

створювати методики раннього виявлення дітей, які належать до груп ризику через їх незахищеність та інші чинники, що можуть призвести до початку вживання наркотиків (діти, батьки яких перебувають у трудовій еміграції за кордоном; діти із сімей з проблемами залежності; діти, що отримали психологічні травми внаслідок жорстокого поводження або сексуального насильства, безпритульні), сприяння захисту їх прав та недопущення соціального відторгнення тощо.

Зосереджуємо увагу, що профілактика правопорушень серед  неповнолітніх потребує особливої уваги.

Згідно із інформацією Управління ювенальної превенції ДПД Національної поліції України у порівнянні із аналогічним періодом минулого року  упродовж 5 місяців 2019 цього року дітьми скоєно на 16,2 % менше  (з 2451 до 2055) кримінальних правопорушень, у тому числі на 17,4 % менше  (з 1063 до 878) тяжких та особливо тяжких злочинів.

Разом з тим маємо негативну динаміку в порівняні з минулим роком за видами злочинів: вимагання – у 17 разів (із 1 до 18); зґвалтування – на 166,7 % (із 3 до 8); умисне тяжке тілесне ушкодження – на 40,0 % (із 13 до 24); злочини у сфері незаконного обігу наркотиків – на 5,3 % (із 76 до 80).

Спостерігається позитивна динаміка зменшення на 12,6 %
(з 1846 до 1613) кількості дітей, які скоїли правопорушення.

Найбільше зросла кількість кримінальних правопорушень, що вчинені дітьми або за їх участю, на території Чернівецької на 92,0 % (із 25 до 48), Львівської на 29,3 % (із 75 до 97) та Миколаївської на 23,1 % (із 108 до 133) областей. Найбільш позитивна динаміка до зменшення кількості злочинів, учинених дітьми у Херсонській на 49,2 % (із 65 до 33), Чернігівській на 47,4 % (із 38 до 20)  та Київській на 45,5 % (із 101 до 55) областях.

Збільшилася кількість дітей, які вчинили кримінальні правопорушення, на території Волинської на 75,0 % (із 20 до 35), Чернівецької на 34,4 %
(із 32 до 43), Кіровоградської на 15,3 % (із 72 до 83) областей. Найбільш позитивна динаміка до зменшення кількості дітей, які вчинили злочини у Київській на 48,1 % (із 77 до 40), Херсонській на 41,7 % (із 36 до 21) та Полтавській на 40,7 % (із 86 до 51) областях.

Упродовж січня-травня 2019 року відносно дітей учинено на 13,2 % менше (із 2336 до 2028) кримінальних правопорушень.

Від кримінальних правопорушень потерпіло 575дітей від тяжких та особливо тяжких злочинів.

Зареєстровано:

 92 кримінальних правопорушення за розбещення неповнолітніх;

 23 – за статеві зносини з особою, яка недосягла статевої зрілості;

 32 – за зґвалтування та 8 – за насильницьке задоволення статевої пристрасті неприроднім способом.

Найбільше зросла кількість дітей, які потерпіли від кримінальних правопорушень у Чернівецькій на 50,0 % (з 28 до 42), Полтавській на 28,8 %
(з 52 до 67) та Тернопільській на 24,4 % (з 45 до 56) областях. Найменше дітей потерпіло від злочинів у Київській на 61,8 % (з 178 до 68), Львівській на 47,5 % (200 до 105) та Харківській на 36,9 % (130 до 82) областях.

З початку 2019 року до територіальних підрозділів поліції надійшло 5795
(2018 рік - 4251) заяв та повідомлень щодо безвісного зникнення неповнолітніх.

Збільшилась кількість звернень у Івано-Франківській – на 229,2 (з 24 до 79), Харківській – на 104,5 %
(з 199 до 407) та Чернігівській – на 91,7 % (з 48 до 92) областях. Зменшилась кількість звернень щодо розшуку дітей у Закарпатській на 29,7 % (з 111 до 78), Черкаській на 9,9 % (з 151 до 136) та Херсонській на 7,7 % (з 194 до 179) областях.

Упродовж доби по гарячих слідах розшукано 91,8 % (5319) дітей, що зменшує ризик учинення відносно дитини протиправних дій. З метою встановлення місцезнаходження 226 дітей заведено ОРС, тривають заходи по встановленню місцезнаходження 51 дитини (26 – з минулих років).

За фактами безвісного зникнення дітей відкрито 276 кримінальних проваджень за ознаками злочину, передбаченого ст. 115 КК України (Умисне вбивство). До органів державної влади надіслано 921 інформація для вжиття спільних із зацікавленими відомствами профілактично-виховних заходів.(Статистична інформація додається).

Протидія злочинності неповнолітніх полягає у проведенні вповноваженими суб’єктами системи заходів, спрямованих на усунення або нейтралізацію факторів, що викликають вчинення неповнолітніми злочинів. Беручи до уваги збільшення світлового часу доби, а також літні канікули, просимо уважно проаналізувати та сприяти організованій зайнятості підлітків у літній період, а також у позанавчальний час.

У 2020-2021 навчальному році в планах роботи закладів освіти радимо передбачити заходи щодо відзначення важливих пам’ятних та ювілейних дат.

Режим доступу:

https://sites.google.com/site/sajtbibliotekaravinnikmarini/korisna-informacia/kalendar-znamennih-i-pam-atnih-dat-2015-rik-i-pivricca

СТАН ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДРОЗДІЛІВ ЮВЕНАЛЬНОЇ ПРЕВЕНЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ ЗА СІЧЕНЬ-ТРАВЕНЬ 2020 РОКУ

Не існує методів навчання без учителя.

                                                            М. М. Пістрак

МЕТА  СУЧАСНОЇ  МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ

• створити в закладі загальної середньої освіти інформаційно-освітнє середовище професійного розвитку вчителя різними засобами, зокрема й із використанням хмарних технологій, соціальних мереж тощо. Напрямами опосередкованого інформування можуть бути сучасні тренди в освіті, успішні практики, педагогічні відкриття, альтернативні думки, дискусії тощо;
• створити методичну афішу. Методичну афішу розглядаємо як анонс науково-методичних заходів, які будуть  проводитися на шкільному, районному (міському), обласному та всеукраїнському рівнях. До таких заходів можуть бути віднесені безкоштовні або за кошти учасників тренінги, квести, семінари, конференції, екскурсії, коучинги тощо, які проходять як у робочі, так і у вихідні дні. Учитель відповідно до власного педагогічного інтересу зможе обрати види, форми, суб’єктів освітньої діяльності та сформувати індивідуальний навчальний план;
• створити методичну інфраструктуру, залучити зовнішні ресурси для участі у шкільній методичній роботі, активізувати внутрішні ресурси для задоволення професійного інтересу вчителів та вдосконалення ними власної педагогічної практики;
• організувати підтримку в розробленні вчителем цільової програми професійного розвитку,  індивідуального плану професійного вдосконалення;
• спроектувати особистісно орієнтовану адаптивну організаційну структуру методичної роботи (наприклад, матричного типу), спрямовану на задоволення запитів кожного вчителя закладу загальної середньої освіти.

•  

• Порівняльна характеристика традиційної методичної роботи та запропонованих напрямів змін

•  

• Напрями	Традиційна методична робота	Вектори змін у методичній роботі
  Концептуальна основа, провідна ідея організації методичної роботи	Знаннєвий підхід. Єдина методична тема (проблема) школи (закладу загальної середньої освіти), що визначає зміст діяльності методичної служби	Компетентнісний, особистісно зорієнтований, адаптивний  підхід. Зміст діяльності визначають професійні інтереси та професійні запити всіх учителів
  Мета	Передавання знань з актуальних питань освіти	Створення умов для задоволення професійного інтересу
  Функції	Навчання	Сприяти формуванню професійного інтересу, запитів та їх задоволення
  Структурні компоненти	Методичні об’єднання	Динамічні групи, творчі лабораторії, індивідуальні майстерні
  Форми роботи	Масові, групові	Індивідуальні, групові
  Діагностика	Утруднень, недоліків, власних напрацювань	Професійних інтересів і запитів
  Результати	Підвищення рівня знань та педагогічної майстерності	Задоволення професійного інтересу для удосконалення власної педагогічної практики

•  

2015 - 2020 р.р.

ПЕРСПЕКТИВНИЙ  ПЛАН  РОБОТИ

над науково-методичним проектом  «Освітні стратегії соціалізації  особистості

                                                        демократичного суспільства»                                                        

                                       Директор школи _________________Є.В. Остапенко

              Етапи експериментальної діяльності над проблемною темою

1-й рік

1.    Аналіз результатів педагогічного процесу для виявлення загальних та окремих проблем науково-методичної роботи.

2.    Дослідження реального рівня професійної майстерності, потреб та інтересів як усього колективу так і кожного вчителя:

аналіз роботи ніколи за рік;

вивчення рівня навчальних досягнень школярів, їх вихованості;

фронтальне відвідування уроків, позакласних заходів керівниками школи, методичним активом з наступним оглядовим аналізом, виявлення професійного рівня вчителів;

анкетування, діагностування вчителів з метою вивчення рівня їх методичної кваліфікації, систематизація побажань учителів;

ознайомлення педагогічного колективу з досягненнями психолого-педагогічної науки,новими педагогічними технологіями.

3.      Виявлення проблеми школи, обґрунтування її актуальності:

-      опрацювання творчою групою двох-трьох проблем ( мета, форми, методи реалізації);

-      підготовка аналітичного матеріалу для обговорення педагогічним колективом;

-      ознайомлення всіх членів колективу з пропонованими варіантами, остаточний вибір проблеми для педагогічного колективу.

4.    Проведення засідання круглого столу з метою вивчення стану розроблення обраної проблеми в науково-педагогічній літературі.

5.     Створення ініціативної групи з метою побудови моделі нової технології, планування системи заходів, спрямованих на вирішення запропонованих завдань.

6.    Складання плану роботи над проблемою, розподіл обов’язків між членами педагогічного колективу, забезпечення послідовності накреслених заходів, їх взаємодія з іншими елементами педагогічного процесу.

2-3-й роки

1.    Обговорення та затвердження педагогічною радою запропонованої загальношкільної проблеми.

2.      Обговорення загальношкільної проблеми на профспілкових зборах.

3.      Створення умов для вирішення поставлених завдань:

-       оформлення довідниково-інформаційного методичного куточка з визначеної проблеми в шкільному методичному кабінеті;

-      складання переліку рекомендованої літератури з проблеми;

підготовка та проведення конференції за науково-методичною літературою, в якій висвітлюється визначена проблема; комплексне обговорення відповідних статей періодичної літератури;

вдосконалення системи роботи вчителів у контексті роботи над проблемою;

вивчення досвіду роботи педагогів інших шкіл, які працюють над аналогічними проблемами;

організація роботи постійно діючого психолого-педагогічного семінару з проблемної

теми;

-      проведення інструктивно-методичних нарад, лекцій для вчителів, дискусій, диспутів з визначеної проблеми;

-      вдосконалення, належне спрямування всіх форм внутрішньо шкільної методичної роботи, активізація діяльності шкільних методичних об’єднань ( кафедр, асоціацій);

-      організація наставництва, консультацій для молодих учителів;

-      створення та забезпечення ефективної роботи творчих груп, шкіл перспективного педагогічного досвіду;

проведення педагогічних читань з визначеної проблеми;

забезпечення морального і матеріального стимулювання вчителів.

4.       Організація роботи над новою технологією:

-      розроблення творчими групами основних положень, рекомендацій, методів, заходів, технологій, найбільш ефективних у роботі даної школи, кожного педагога;

обговорення запропонованих рекомендацій на засіданнях шкільних методичних об’єднань, вироблення заходів стосовно їх реалізації;

виконання вчителями конкретних науково-дослідницьких завдань;

організація взаємовідвідування уроків, вивчення та виконання вчителями запропонованих методичних рекомендацій;

узагальнення й упровадження в практику роботи вчителів перспективного педагогічного досвіду з даної проблеми;

вдосконалення методики аналізу відвіданих уроків керівниками школи, методичним активом;

-      організація методичних семінарів, лекцій, занять-консультацій для вчителів-експериментаторів;

створення банку інформації щодо впровадження проблеми у навчально-виховний процес школи;

випуск методичних бюлетенів з досвіду роботи над проблемою;

творчі звіти кращих учителів за результатами роботи над проблемною темою.

5.      Проведення моніторингу навчальних досягнень учнів, виявлення рівня їх вихованості, розвитку:

проведення підсумкових контрольних робіт, тестування, контрольних зрізів для вивчення впливу запропонованих нових технологій на рівень навчальних досягнень учнів;

вивчення і аналіз діагностування рівня вихованості, розвитку учнів.

4-й рік

Узагальнюючий етап:

узагальнення, аналіз отриманих даних, вироблення практичних рекомендацій;

проведення творчих звітів шкільних методичних об’єднань, проблемних, творчих груп про наслідки роботи над проблемою;

оформлення результатів дослідження у вигляді методичних порад, випуску методичного бюлетеня;

проведення підсумкової методичної конференції ( засідання педагогічної ради, педагогічних читань) з проблеми;

- підбиття підсумкової роботи, формування нових традицій школи.

Додаток 1

Наслідками роботи школи над науково-методичною проблемою повинні стати такі показники:

- підвищення педагогічної майстерності, творчого потенціалу педагогів; використання набутого досвіду більшістю педагогів школи;

      вдосконалення змісту, форм і методів внутрішньо шкільної методичної роботи; високий рівень навчальних досягнень, вихованості, розвитку учнів;

      сприятливий психологічний клімат у колективі.

Наведемо орієнтовну тематику проблемних тем:

1.      Диференціація та індивідуалізація навчально-виховного процесу.

2.      Формування загальнонавчальних умінь і навичок учнів.

    3.      Підвищення ефективності та якості уроку як основної форми організації навчально-виховного процесу.

    4.      Формування загальнолюдських моральних норм через залучення учнів до системи культурних цінностей.

5.      Формування умінь самостійної роботи учнів у процесі навчання.

   6.      Створення психологічних і педагогічних умов для всебічного розвитку учнів та їх самовираження.

   7.       Педагогічне співробітництво як реальний шлях утвердження демократизації та гуманізму в шкільному житті.

8.      Розвиток індивідуальних розумових здібностей учнів.

9.      Упровадження нових технологій навчання та виховання учнів.

   10.    Створення максимально сприятливих умов для психічного розвитку можливостей і здібностей учнів.

  11.    Реалізація групової та індивідуальної форм навчання як передумова підвищення ефективності навчально-виховного процесу.

    12.     Розбудова національної школи засобами відродження народних традицій, культури, мови на уроках та в позакласній роботі.

13.      Проблема вироблення єдності в різноманітному, в роботі педколективу.

   14.    Психолого-педагогічне забезпечення творчого підходу до гуманізації навчально-виховного процесу в межах підвищення його ефективності та результативності.

15.      Керування навчальним процесом на основі диференційованого підходу до учнів.

    16.     Підвищення педагогічної майстерності вчителів - ефективний засіб удосконалення навчально-виховного процесу.

17.      Упровадження нових інформаційних технологій розвиваючого навчання.

18.      Упровадження інноваційних методів навчання в практику роботи школи.

19.      Поєднання зусиль школи, сім’ї та громадськості в процесі навчання та виховання учнів.

   20.     Формування активності школярів як умова підвищення ефективності навчально-виховного процесу.

21.      Розвиток пізнавальних здібностей учнів у процесі вивчення основ наук.

   22.     Виховання в учнів стійкої позитивної навчальної діяльності як важливий чинник формування творчої активності особистості.

    23.     Оптимізація навчально-виховного процесу - одна з умов підвищення ефективності та якості навчання.

24.       Гуманізація та демократизація навчання на основі диференціації.

    25.     Упровадження нової системи оцінювання навчальних досягнень учнів як одна з умов підвищення ефективності навчально-ефективного процесу.

26.       Система роботи школи з формування в учнів уміння вчитися.

27.       Формування національної духовності учнів.

28.       Розвиток творчих здібностей учнів як умова формування талановитої особистості.

29.       Гуманізація відносин між учнями в школі.

   30.     Підвищення кваліфікації педагогів з метою формування вчителів-дослідників з високим рівнем професіоналізму, методичної і загальної культури.                                                                                                                                            

Методична робота вчителів КЗ «НСЗШ І-ІІІ ступенів №8»

ПЕДАГОГІЧНА  РАДА  ШКОЛИ

 Педагогічна рада навчального закладу повинна бути тим органом, котрий об'єднує всіх працівників школи, батьків, дітей спільною турботою про сьогодення і майбутнє шкільного життя і ми повинні змінити про неї уявлення як про щось надто заформалізоване і таке, чого не можна модернізувати.

                                                                                                                     Н.К.Куриш

    Одним з основних завдань педагогічної ради є створення дружнього, працездатного педагогічного колективу, в якому кожен почував би себе відповідальним не тільки за доручену йому роботу, а й за всю діяльність школи.

І.П. Жерносєк

В умовах реформування сучасної освітньої галузі та переходу до громадсько-державної, фасилітативної моделі управління навчальними закладами, що зумовлено Національною стратегією  розвитку освіти в Україні на період до 2021 року, значно зросла роль колективних форм управління, і в першу чергу - педагогічної ради.

 Щоб посилити демократичні засади управління закладом освіти,  під час підготовці і проведення педрад рекомендується залучати  учнівське самоврядування, батьківський комітет, раду закладу, керівників громади.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про загальну середню освіту» та Положення про загальноосвітній навчальний заклад (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 р. № 778) «Педагогічна  рада школи —постійно діючий колегіальний орган управління навчальним закладом».  Основною метою її створення є об'єднання зусиль колективу школи з метою підвищення рівня навчально-виховної роботи, використання на практиці досягнень педагогічної науки та передового педагогічного  досвіду. Відповідно вона повинна функціонувати не тільки як орган розгляду, а і як орган вирішення життєво важливих для навчального закладу питань. Рада повинна стати інструментом колективного управління, допомогти розвивати творче мислення педагога, її основна  місія –  забезпечення розвитку й функціонування освітньої установи.

Педагогічна рада як  колегіальний орган виконує  функції: управлінські, методичні, виховні, соціально-педагогічні.

Пріоритетність кожної з них залежить від цільових установок педагогічного колективу та його керівників.

Управлінські (адміністративні) функції педагогічної ради включають такі різновиди:

•   законодавчі: виражаються в колективних рішеннях, які приймаються відкритим голосуванням і є обов’язковими до виконання кожним працівником;

•   узагальнено-діагностичні: проведення дослідно-експериментальної роботи, соціальних, психологічних та медичних обстежень;

•   планово-прогностичні: обговорення перспектив розвитку, планування діяльності колективу;

•   експертно-контролюючі: заслуховування звітів, заключення про діяльність педагогічних працівників, про виконання педагогами та учнями Статуту ЗНЗ, єдиних вимог до учнів;

•   коректуючі: внесення змін і поправок в плани роботи у зв’язку зі змінами державної політики, соціального замовлення.

Методичні функції педагогічної ради:

• інформаційна: повідомлення про стан навчально-виховного процесу та шляхи його удосконалення; про досягнення педагогічної науки, пропаганда перспективного досвіду;

• узагальнююча: аналіз стану навчально-виховного процесу, рівня викладання, рівень навчальних досягнень та вихованості учнів, узагальнення й аналіз педагогічного досвіду;

• розвиваюча: розвиток педагогічної майстерності, оволодіння формами, методами та прийомами навчання, які дають найбільший ефект, використання досвіду педагогів-новаторів, інших навчальних закладів, застосування прогресивних навчальних технологій;

• навчаюча: підвищення кваліфікації педагогічних працівників шляхом різних форм передачі знань, умінь, навичок педагогічної майстерності;

• активізуюча: активізація зусиль педагогічного колективу, всіх ланок методичної служби: науково-методичної ради, методичних комісій, методичного кабінету і роботи кожного педагога над своєю методичною темою.

Виховні функції педагогічної ради спрямовані на формування індивідуальності кожного працівника, свідомої дисципліни педагогічного колективу, допомога в збагаченні та розкритті індивідуальності кожного педагога.

Соціально-педагогічні функції полягають в:

•   комунікації, зв’язку педагогічного колективу з батьками, учнями, з педагогічними колективами інших ПТНЗ;

•   координації та інтеграції зусиль суб’єктів виховання: ЗНЗ, сім’ї, громадських організацій; погодженні, встановленні цілеспрямованих зв’язків, послідовності дій;

•   захисті учнів та педагогічних працівників, виконання правових норм по відношенню до учасників педагогічного процесу (здорових умов роботи і навчання, харчування, соцзабезпечення, прийому на роботу та звільнення).

До складу педагогічної ради навчального закладу входять директор, заступники директора, практичний психолог, соціальний педагог, вчителі, керівники гуртків, бібліотекар, педагог-організатор. Склад педагогічної ради затверджується наказом директора навчального закладу.

На засідання педагогічної ради можуть запрошуватися представники громадських організацій, педагогічні працівники інших навчальних закладів, батьки або особи, які їх замінюють. Особи, запрошені на засідання педагогічної ради, мають право дорадчого голосу.

Головою педагогічної ради навчального закладу є його директор. Педагогічна рада обирає зі свого складу секретаря на навчальний рік.

Упродовж року рекомендується проводити 5 засідань педагогічної ради, не рідше одного разу на два місяці. За необхідності проводяться позачергові засідання.